Нові тести та втрачена довіра: чи справді акумулятор Donut Lab зробив прорив
Фінський стартап оприлюднив нові результати незалежного тестування, за якими новий акумулятор Donut Lab досяг показника щільності енергії 409,3 Вт·год/кг та 804,7 Вт·год/л. Це перший офіційно зафіксований результат компанії після місяців ретельної перевірки з боку експертів. Проте радість від рекордних цифр затьмарює невиконана обіцянка: виробник гарантував, що цей «твердотільний» елемент живлення буде повністю готовий для серійних електромобілів вже до кінця першого кварталу 2026 року.
Заяви про серійну готовність замість реальних поставок
Під час січневої виставки CES представники компанії акцентували увагу не стільки на цифрах, скільки на повній готовності технології до конвеєра. Стверджувалося, що розробка стане першим у світі твердотільним акумулятором для серійного автопрому, а першим клієнтом виступить бренд Verge Motorcycles. Однак наприкінці року жодного серійного електробайка з цими батареями на дорогах так і не з’явилося.
Внутрішні відеозаписи компанії виявили, що прототипи мотоциклів використовувалися лише для налаштування виробничих процесів. Пізніше виконавчий директор Марко Лехтімякі визнав у фінських ЗМІ, що протестований осередковий елемент взагалі не є тією версією, яку планується постачати кінцевим покупцям.
Що насправді показало лабораторне тестування VTT
Випробування проводив Державний дослідницький центр Фінляндії (VTT). Лабораторія зважила та виміряла один елемент під назвою Donut Battery V1.5 (індекс DL6). Його розряджали у діапазоні напруги 2,3-4,25 В струмом 0,1C при температурі 25 °C. Результат склав 409,3 Вт·год/кг та 804,7 Вт·год/л.
Технічний директор компанії Вілле Пііппо зазначив, що вимірювання було досить простим. Проте експерти зауважують: повільний розряд (у 10 разів повільніший за попередній тест на 1C) та глибше розрядження на 0,4 В були обрані саме для максимізації підсумкових показників щільності.
Порівняння з літій-іонними аналогами та сумніви щодо хімії
Показник 409 Вт·год/кг є високим, але він не доводить використання саме твердотільного електроліту. Звичайні літій-іонні осередки з кремнієвим анодом від компанії Amprius вже демонструють до 450 Вт·год/кг. Топові комерційні елементи з високим вмістом нікелю мають 250-300 Вт·год/кг, а пілотні твердотільні проекти, які розробляють Toyota, QuantumScape та Samsung SDI, орієнтуються на діапазон 350-450 Вт·год/кг.
Окрім того, лабораторний звіт VTT не містить підтверджень щодо типу електроліту - слово «solid-state» у документі вказане лише як назва проекту, надана замовником. Звіт іншої лабораторії, Intertek, підтвердив наявність біполярної внутрішньої структури, проте це також не є прямим доказом використання твердого електроліту.
Ключові запитання залишаються без відповідей
Після шести незалежних тестів компанія так і не надала даних про довговічність, хоча раніше заявляла про ресурси до 100 000 циклів. Останній тест обмежився лише двома циклами розряду. Жоден із тестів не дав відповіді на головні запитання: чи є технологія дійсно твердотільною і чи здатна вона витримувати реальні експлуатаційні навантаження.
